Господь Всемилостивый Бог,
Я прах земной у Твоих ног!
Промчится время - суховей
И нет меня! Судьбы моей
Вершитель Ты! Незримы дни…
Перста державные Твои
Весы судейские скрепили
И всех, кто будет, есть и были
На них Ты взвесишь в час прихода.
То страшный суд! Не всем свободу
Дарует он! В огонь геенны
Падут все те, кто в жизни бренной
Себя богами возомнили,
А о Тебе, Христос, забыли,
Накрывшись пологом дурмана.
Сей полог соткан из обмана
В угоду похоти плотской.
Сие печально! Род людской
Тебя когда–то не признал,
Суд совершил, затем распял
На окровавленной Голгофе!
И нынче много тех, кто в злобе,
Творит себе кумиров разных,
Тебе - безвредных, им - опасных!
По благодати их прости
И сделай всё, чтобы спасти
Во тьме блуждающих овец!
Ты Пастырь Верный! Страшен лес
Из истуканов и надгробий,
Где в силу разных ксенофобий
Страх Божий вроде ерунды!
Поля духовной нищеты
Съедают заживо посевы…
Смердят в кустах колючих зевы
Забывших святость жадных псов
И злобно рыкающих львов…
Я – прах! Их праха и взываю
К Тебе мой Бог! Изнемогаю
Под заскорузлыми пятами
Греха надменного. Слезами
Лик омываю свой! Гряди
И мир сей падший освяти
Во славу Сущего Отца!
Не отврати от нас лица!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Хроника блудного сына - Наташа Дивак В нашей жизни и были, и ещё будут моменты, когда мы, обозлившись на Божью справедливость, решим от Него сбежать. В такие моменты, нам надо хорошенько запомнить одно:пока будет дыхание в наших ноздрях, у нас будет шанс вернутся назад. А Он разберётся во всём, как нельзя лучше.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.